Письменник народився 21 липня 1899 року в містечку Оук-Парк в штаті Іллінойс, США. Ріс Ернест в інтелігентній і заможній родині. Батько Ернеста, Кларенс Гемінґвей, працював дерматологом, а мати, Грейс Голл - оперною співачкою, вчителькою музики та художницею. Також у Ернеста був молодший брат Лестер Гемінґвей та сестра на ім'я Марселіна, яка була на рік старше за нього. В дитинстві мати змушувала його відвідувати уроки музики, які йому були зовсім не цікаві, але згодом, подорослішавши, він визнав корисність цих уроків для його творчості.
У 18 років Гемінґвей вирішує піти добровольцем до війська, але довгий час йому відмовляли через поганий зір. Та незабаром потрапив на Італійський фронт Першої світової війни. Там він брав участь у боях проти австрійських військ в Італії, де отримав тяжке поранення та був госпіталізований на тривалий час.
Після війни Ернест почав свою кар'єру журналіста у Чикаго, але швидко звернувся до літератури, де його влучний стиль письма та неповторність мови відразу здобули визнання. Він став відомим завдяки своїм романам, оповіданням та есе, які відображали його власний досвід, включаючи військові події, полювання, подорожі та міжособистісні взаємини. Один із його перших великих успіхів - роман "Сонце сходить" (1926), де він описав військовий досвід у Першій світовій війні та його вплив на покоління післявоєнної Америки. "Прощай, зброє" (1929) став ще одним шедевром Гемінґвея, приніс йому популярність та визнання критиків.У своїх творах він вдало поєднував реалізм з лірикою та метафорами, створюючи неперевершені образи і сцени. Його стиль був простим, економічним, але водночас надзвичайно потужним та емоційно насиченим. Гемінґвей також відомий як мандрівник та прихильник активного способу життя. Він подорожував по всьому світу, зокрема Європі, Африці та Карибських островах, що відобразилося в його творчості.
Під час Другої світової війни Гемінґвей створює на Кубі приватну агенцію по боротьбі з фашистами. У 1944 році бере участь у визволенні Парижа. Активна боротьба з фашизмом поєднується з журналістською діяльністю. Під час війни Гемінґвей також працює над книгою про море, яка так і не була закінчена й вийшла вже після його смерті("Острови в океані").
Після війни письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Він продовжував подорожувати, а в 1953 році потрапив у серйозну авіакатастрофу в Африці. Того ж року Ернест Гемінґвей отримав Пулітцерівську премію за повість "Старий і море". Цей твір вплинув також на присудження Гемінґвею Нобелівської премії з літератури за 1954 рік.
Останні роки життя Гемінґвей страждав на тяжку депресію і розлади психіки на тлі цирозу печінки . За деякий час до смерті письменник потрапив до психіатричної клініки з невдалою спробою самогубства, де пройшов курс лікування електрошоком. Через кілька днів Ернест Гемінґвей застрелився з рушниці, перебуваючи у себе вдома.